Дім без стін: як пам’ять, мова, культура і людські взаємини стають новою домівкою
Втрата фізичного дому не означає остаточного зникнення простору, який людина називає своїм. Навпаки, досвід вимушеного переселення засвідчує, що поняття дому поступово звільняється від матеріальних меж. Дім перестає бути лише будинком, квартирою, подвір’ям чи вулицею дитинства. Він перетворюється на складну систему зв’язків, що охоплює пам’ять, мову, звички, символи, запахи, голоси, історії та людські взаємини. У ситуації війни, окупації чи вимушеної міграції постає парадоксальна форма існування: людина втрачає місце, але прагне зберегти простір своєї належності.
Візьмемо «хорошіх рускіх»… Де візьмемо?
Ідеологема «хорошій рускій» виявилася занадто функціональною – аж підозріло універсальною. З одного боку, її поширення створює позитивний візерунок опозиційним Кремлю релокантам, які намагаються самоорганізуватися у так звану опозицію та представляти на світових демократичних майданчиках інтереси «прєкрасной россіі будущєва». Вони активно конструюють образ «іншої росії» – модерної, ліберальної, нібито очищеної від імперського спадку, але при цьому дивовижно обережної у формулюваннях і принципово невизначеної у питаннях відповідальності.
Кіт над Галічем
Стамбульський кіт Шекер-ага, за нашим звичаєм Цукор-пан, мешкав у старому, похиленому будиночку в дільниці Вефа, там, нижче мечеті Сулейманіє, ближче до Золотого Рогу. Там, де тіні мінаретів сплітаються з імлою, димом і морським повітрям, а кожен день пахне спеціями і кавою.
У тому домі оселилися сирійці – жінка з трьома дітьми. Чоловік їхній загинув у дорозі, коли небо сипало вогнем на землю, коли світ перевернувся й лишив тільки страх. Вони прибули сюди, до Стамбула, із пустими руками, з острахом замість мови. Люди навколо були чужі, і лише один кіт розумів їхнє горе. Родина жила, як могла, і хоч життя було гірке, але кицюн був ситенький, угодований. Світ іще не зовсім осиротів.
Казус Юлії Латиніної: «хАрошая русская лібералка»
Юлія Латиніна – одна з найпомітніших російських «псевдоліберальних» журналісток, яка тривалий час позиціонувалася як критикиня путінського режиму. Її численні публікації, колонки та виступи на «Ехо Москви» і в YouTube-ефірах формували образ «незалежної інтелектуалки»
Мова як маркер ідентичності: динаміка мовної ситуації в Україні
Мовна поведінка українців за останнє десятиліття зазнала глибоких трансформацій, які свідчать не лише про зміни в комунікативних практиках, а й про зрушення у сфері національної ідентичності.
Американський рецидив: Україна – не предмет торгу!
Жодних сумнівів: Російська Федерація після розпаду СРСР не стала повноцінною модерною державою. Вона перетворилася на агресивне неоімперське утворення, яке паразитує на уламках радянської епохи. Московський центр не просто відмовився інтегруватися у світову спільноту на засадах рівноправного партнерства, він обрав шлях домінування, підкорення та експансії. Власне, Росія є типовою неоколонією – лише з тією відмінністю, що вона прагне сама бути метрополією.
Освоїти не означає забути
Захисні механізми людської психіки, як на індивідуальному, так і на колективному рівнях, відіграють ключову роль у процесі адаптації до реальності. Вони допомагають нам справлятися з неординарними ситуаціями, згладжуючи гострі кути некомфортної дійсності та приводячи її у відповідність до нашої особистої картини світу. Цей процес особливо помітний у контексті глобальних потрясінь, таких як війна в Україні.
Це все ще наша війна
Попри збереження суверенітету та плекання власної національної ідентичності, Україна стоїть на сторожі цінностей, які здавна визначали колективний Захід: демократія, права людини, верховенство права, вільний ринок, прагнення до добробуту, рівність та повага до особистості. Ба більше, Україна захищає фундаменти політичних та економічних союзів, таких як НАТО та Європейський Союз, які є стовпами стабільності та співпраці в регіоні та світі. Ці цінності постійно підриваються російською агресією!
Довгі тіні Білого дому
Трамп і його команда намагаються змінити дискурс війни Росії з Україною на "український конфлікт", усуваючи компонент московської агресії та експансії. Нова деструкційна влада у Білому домі змінює світовий лад, занурюючи людство у вир хаосу. Не піддаваймося!
Prof. dr hab. Lech Aleksy Suchomłynow, prezes Polskiego Kulturalno-Oświatowego Towarzystwa „Odrodzenie” w Berdiańsku, dyrektor Centrum Języka i Kultury Polskiej, sekretarz naukowy Związku Naukowców Polskich w Berdiańsku. Autor ponad 150 prac naukowych, w tym 7 monografii. Adiunkt w Instytucie Studiów Interkulturowych Europy Środkowo-Wschodniej Uniwersytetu Warszawskiego.
Główne obszary badawcze: polska literatura pogranicza; formy przejawu wielokulturowości we wpółczesnej literaturze i kulturze tureckiej; Polacy na Wschodzie (antropologiczny aspekt).
Między innymi w blogu znajdą Państwo artykuły i materiały w różnych językach, które ostatnio zainteresowały autora tej strony.
